Є класична література, яку я ніколи не перечитую, щоб не зіпсувати своє перше враження про неї. Руйнування колишніх вражень – таке ж болісне, як руйнування ідеалів, тому я не перечитую Джека Лондона, твори якого прочитав у дитинстві, «Фауста» Гете, «Собор Паризької Богоматері» Гюго, «В неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, які викликали в мене культурний шок у шістнадцять років. Років десять тому перечитав Гашекові «Пригоди бравого вояка Швейка», якими захоплювавсь у шостому класі, і був розчарований, бо ця весела книжка вже не здалася такою легкою і дотепною. А може, справа в мені? Адже з часом втрачається наї ... Читати далі »