Є класична література, яку я ніколи не перечитую, щоб не зіпсувати своє перше враження про неї. Руйнування колишніх вражень – таке ж болісне, як руйнування ідеалів, тому я не перечитую Джека Лондона, твори якого прочитав у дитинстві, «Фауста» Гете, «Собор Паризької Богоматері» Гюго, «В неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, які викликали в мене культурний шок у шістнадцять років. Років десять тому перечитав Гашекові «Пригоди бравого вояка Швейка», якими захоплювавсь у шостому класі, і був розчарований, бо ця весела книжка вже не здалася такою легкою і дотепною. А може, справа в мені? Адже з часом втрачається наївність і чистота сприйняття світу. І тоді життя виявляється парадоксальнішим за найпарадоксальнішу драму Йонеско. Але є книжки, які перечитую постійно, втішаючись стилем, ритмом, фразами. До таких належить новелістика Михайла Коцюбинського, Григора Тютюнника, Артуро Услар П'єтрі, Анрі Труайя, Хуліо Кортасара, Ісаака Бабеля, які перечитую для підтримки професійного тонусу. Іноді фільм виявляється талановитіший за літературне першоджерело. Після кількох переглядів фільму Роберта Земекіса «Форест Гамп» я знайшов на Петрівці роман Уїнстона Грума і був здивований його занадто скромними художніми достоїнствами. Здебільшого після перегляду екранізованого літературного твору перечитую першоджерело. Так буває, коли переглядаю фільми «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Хрещений батько» Френсиса Копполи, «Ім'я Троянди» Жана-Жака Анно, «Парфумера» Тома Тиквера або «Читець» Стівена Долдрі. Кіно завжди актуалізує художню літературу і розширює її аудиторію.

 

Чи заслуговують події нинішніх виборів президента на книгу, яких після Помаранчекої революції вийшло кілька?
Кожна сторінка історії заслуговує на своїх гомерів. Мені імпонує, як цінують своє прожите життя французи й американці і як трансформують цей пережитий досвід у яскраві романи і фільми. Тільки про часи Великої депресії написано роман Хемінгуея «Маю і не маю», знято фільм за романом Стейнбека «Грона гніву», фільм Френка Дарабонта «Зелена миля» за романом Стівена Кінга, фільми Рона Ховарда «Нокдаун», Майкла Манна «Джоні Д.» та багато інших. Українці мало люблять себе і тому байдужі до себе і своєї історії. Хоча сучасна українська історія багатоликіша й насиченіша за ту, яку пережила Україна в складі Російської імперії чи Радянського Союзу. Пам'ятаючи про це, я написав сатиричний роман «Газелі бідного Ремзі», який охоплює п'ять років сучасної української історії від касетного скандалу до Помаранчевої революції. Але на цю тему можна було написати не один-два роман і зняти не один фільм. А які шекспірівські пристрасті бачимо щодня на екранах телевізорів! При тому, що телевізійними героями є, як правило, лише політики і гламурні персони. Повірте, життя кожної української жінки заслуговує на серіал. Треба тільки вміти його побачити.

 

Чи приходили в твої сни персонажі твоїх творів? А може, вони снилися твоїм рідним чи друзям?
Часто сни дають матеріал для моїх творів. Яскраві сни я записую і розшифровую. У книжці «Сон із дзьоба стрижа» багато сюжетів, які мені приснились. Ця збірка новел – ніби художньо інтерпретований архів моїх снів, що наснилися в першій половині дев’яностих років. Насправді і сни, і художня творчість – це психотерапія внутрішніх проблем, які людина не може вирішити в реальному житті.

 

Чи вважаєш ти себе "прив’язаним" до інтернету?
Інтернет забирає багато часу. Іноді зарікаюся в нього не занурюватись, але шукаю якусь інформацію, наштовхуюся на цікаву тему, а потім на ще одну і ще, і ще. Це нагадує вихід на вулицю в невеликому місті, коли починаєш з усіма вітатись, розмовляти і тільки під вечір помічаєш, що згаяв багато часу, бо забув, куди і для чого йшов. Сучасна людина має навчитися відмовлятись від зайвої інформації, яка щодня засмічує нашу свідомість. Воду, чисті продукти і тишу – ось що найбільше цінуватимуть люди майбутнього.

 

Мені б хотілося випити чашечку кави за одним столом з духами Ремарка, Карпентьєра, Кортасара, Селінджера. Я б їх нічого не запитував. Ми б сиділи мовчки і кожен думав про щось своє.

 

Розпитував Сергій Соловйов