Чула, що Ви збираєтесь продовжувати свій лауреатський роман «Кров по соломі»…

Останнє десятиліття не надто сприяло непоквапливій творчій праці. Це тільки уявити, – за хронічно дискусійного сенсу нашої доби, глобального зрушення людських душ зосередитись на творенні кількасот сторінок! Історичний час в Україні згущується на больовий вибуховий нерв. Письменник щобільше почуває свою належність до «вимираючої раси». Щоденники, мемуари, есеїстика, що ними засіяні сторінки журналів і книжок, – як начебто новий для нас жанр! – це все гра у хованки. Там, де треба виказувати одчайну мужність, ми являємо ялову мудрість. Так воно все шкереберть, – коли потребувалося мудрості, ну хоч би й з початком 90-х, гримкотіла канонада патріотичної публіцистики. Але… замість конкретної відповіді бачу, що впадаю у те ж істеричне ... Читати далі »